Гроза
Цей вітер — майстер жанру,
З дощем побратався нараз.
У полі десь згубив він спеку,
Й приніс у червень сказ.
На місто полетіли стрімкі краплі,
Вмиваючи щосили пилюжні площі.
З дерев зривали озвіріло шалі,
І трощили усе підряд щомочі.
Гроза взялася вирувати,
Лунали громи як тривога,
У церквах дзвони почали калатати,
Просили прощення у Бога.
Та раптом місто, як у казці-все блищить,
Затихли дзвони, завмерли храми.
І літо втомлене заснуло вмить,
Все переповнене замріяними снами.
В.С.Курзанцев
