Сад Лауріна
світлина автора
тофане мовчать
але це не тиша
це пам’ять
що камінь навчився берегти
колись тут ходив лаурін
і троянди знали його ім’я краще ніж вітер
він сховав сад
у складки гір
щоб ніхто не торкався болю втрати
але забув про одне
світло завжди знаходить шпарину
і тепер
на світанку
та на межі заходу
скелі знову червоніють
ніби хтось розсипав троянди по каменю
і не встиг зібрати назад
кажуть це магія
але можливо
це просто любов
яка не зникла
а стала горою
Провінція Беллуно (Veneto), 26.06.2026