Осіннє осо́ння
Ще Спа́сівського меду при́смак
У вересневій прохолоді –
А вже коротше короми́сло
Між сонця сходом і захо́дом.
Чиря́т настановляє кри́жень
На переліт до теплокраю
І змій в очікуванні Здви́жень
Нагрітись хоче до розмаю.
Холодні ро́си, а тумани –
Немов жака́рдові портьєри.
Краси осінньої омана –
Анонсом до зими прем’єри.
Ось яблука на підвіконні
Ще так нестримно па́хнуть літом...
І я зігрі́юсь на осонні
Осіннім сонечком привітним.
Київ-Ічня, 2026