13хв
для всіх
1
    
  - | -  
 © Лора Вчерашнюк

Баєчки. Нетолеранті рачки, жабки і лелеки, оси та ін

Байка. Нетолерантні рачки та Кашалот


Рачки зібрались якось говіркі –

Планктон для Кашалота -

- Багато нас, хоч ми й малі,

Але зробить величне, титанічне теж ми змога.


- Знесемо цього велетня! – писклявий лине глас. -

Чи довго це терпіть?!!

Поки він спить, не чує нас,

Давайте його бить!


Один розумненький рачок

Вусами недовірливо хитав -

- Гадаю, дядько Велет-Кашалот

Згадає це все нам…


Але незчисленні рачки,

Щоб не терпіть гіркої долі,

Почали Кашалота бить

З усіх боків – о, шквал, о, зброя!


Морський же Велет те й не чув,

На інший бік тут повернувся,

До рота він води набрав-вдихнув -

До неба водограй-фонтан гайнув

З рачків – нетолерантних хлопців!


Така зла доля у рачків –

І в небі їх поїла птахів зграя,

А Кашалот і далі собі спить,

І чайка на спині його сидить,

Горя не знає.


«»»


Баєчка. Жабка-ненажерка та Лелека


Жабка їде, йде, сидить,

Ох, життя цікаве!

Все так чути і побачити кортить,

Є бажання – світ поглинуть, аж зудить!

(Тихцем скажемо – і того їй замало!)


Цілі у малої – до зірок!

Та… Лелека пильний на межі чатує

- -Ех, - зітхнула ненажерка й під листочок – скок!

- Ця сторожа так мій вільний рух гальмує…


Цим жабкам скажемо – хоч мрій, а хоч не мрій,

В болото жадоби зірки не падають ніколи,

Є споконвічне коло Вірних Правді Межи Сторожів

Життя, Добра, Творіння, Ладу і Любові.


«»»»


Байка. Птах і Оса


Оса дзижчала: – Я теж птаха!

- Мовчи, маленька неборака!

Хіба ти вмієш так співать?

- Але ж я вмію теж літать!


Отак маленькі теж літають

В такому ж небі і гадають,

Що досить й цього, щоб казати,

Що ти є птах і лиш дзижчати.


«»»


Байка. Пес і співи – Спершу подумай


Сказав Пес Птаху, що в гіллі відпочивав, –

- Я чув, як ти сьогодні пісню тут співав,

Не знаю, де ти вчився цим умінням,

Чи то воно дається тільки з пір’ям?


- Та ні, - сказав Птах, - кожен заспіває,

Коли бажання сильне в серці має,

Але чи будеш вдячний ти потому,

Коли вернешся з лісу знов додому?


Пес здивувався: - Як навчиш співати,

Тебе, як майстра, буду прославляти!

Птах хитро сивим дзьобом похитав

Та свій урок майстерності почав.


Проходить літо, ось уже й зима,

Весна іде – і – диво-дивина!

Пес, наче птах весінній, вже співає,

От тільки що по небу не літає!


Птах йому мовив: - Що ж, вченню кінець!

Тепер ти вокаліст, тепер співець!

Іди до дому, я ж маю летіти,

Свою сім’ю з теплих країв зустріти!


А що було потому? Й не сказати!

Пес серед інших псів почав співати,

Та гавкати не зміг вже, як рідня, -

Його й прогнали з рідного села.


Він до птахів: – Я ж як і ви співаю,

Прийміть мене в свою співочу зграю!

Але птахи від нього відлетіли –

Ти - Пес, хіба ти маєш наші крила?


Отак буває, коли щось шукаєш,

То інше щось в дорозі ти втрачаєш,

Але чи варто щось на щось міняти?

То тільки вам і тільки вам рішати.


Нові знання ведуть до змін в житті –

Хто не боїться їх – тоді – біжи!!!!


«»»


Байка. Міцнина


Павук Бджолу з полону відпускає

І павутиння – плід своїх нічних робіт, він навіть розриває,

Аби ця полонянка швидше полетіла

Та самого ловця бодай не зачіпила.


Отрута бджіл – загроза шлункам павуків,

Те павуки з дитинства свого знають,

Їх павутиння – для тихеньких мошкарів,

Що захиститись як не вміють і не знають.


Ото ж, хто хоче сміло скрізь літати

І на ловців цих хижих не зважати,

Той має мати захисну міцнину,

Отрути тої ж, що у павука, краплину.


Та ж сила може врятувать, а може – загубити,

Що павукам вередувать? На інших їм нема чого грішити.

Ягня мале і те копитця, ріжки має,

Себе воно, як може, захищає.


«»»


Загальна мораль


Зимою муха не дзижчить,

Ведмідь у лігві тихо спить,

Зимою…

Оса причаїлась в дуплі,

І не застрягну я в багні

Ногою…

І ось виходжу – все дарма –

Мороз, неначе та оса,

І гілка пала, лід тріщить,

Ведмідь чогось собі не спить,

І що робить?

Сміятися і жить…


2026р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!