Баєчки. Нетолеранті рачки, жабки і лелеки, оси та ін
Байка. Нетолерантні рачки та Кашалот
Рачки зібрались якось говіркі –
Планктон для Кашалота -
- Багато нас, хоч ми й малі,
Але зробить величне, титанічне теж ми змога.
- Знесемо цього велетня! – писклявий лине глас. -
Чи довго це терпіть?!!
Поки він спить, не чує нас,
Давайте його бить!
Один розумненький рачок
Вусами недовірливо хитав -
- Гадаю, дядько Велет-Кашалот
Згадає це все нам…
Але незчисленні рачки,
Щоб не терпіть гіркої долі,
Почали Кашалота бить
З усіх боків – о, шквал, о, зброя!
Морський же Велет те й не чув,
На інший бік тут повернувся,
До рота він води набрав-вдихнув -
До неба водограй-фонтан гайнув
З рачків – нетолерантних хлопців!
Така зла доля у рачків –
І в небі їх поїла птахів зграя,
А Кашалот і далі собі спить,
І чайка на спині його сидить,
Горя не знає.
«»»
Баєчка. Жабка-ненажерка та Лелека
Жабка їде, йде, сидить,
Ох, життя цікаве!
Все так чути і побачити кортить,
Є бажання – світ поглинуть, аж зудить!
(Тихцем скажемо – і того їй замало!)
Цілі у малої – до зірок!
Та… Лелека пильний на межі чатує
- -Ех, - зітхнула ненажерка й під листочок – скок!
- Ця сторожа так мій вільний рух гальмує…
Цим жабкам скажемо – хоч мрій, а хоч не мрій,
В болото жадоби зірки не падають ніколи,
Є споконвічне коло Вірних Правді Межи Сторожів
Життя, Добра, Творіння, Ладу і Любові.
«»»»
Байка. Птах і Оса
Оса дзижчала: – Я теж птаха!
- Мовчи, маленька неборака!
Хіба ти вмієш так співать?
- Але ж я вмію теж літать!
Отак маленькі теж літають
В такому ж небі і гадають,
Що досить й цього, щоб казати,
Що ти є птах і лиш дзижчати.
«»»
Байка. Пес і співи – Спершу подумай
Сказав Пес Птаху, що в гіллі відпочивав, –
- Я чув, як ти сьогодні пісню тут співав,
Не знаю, де ти вчився цим умінням,
Чи то воно дається тільки з пір’ям?
- Та ні, - сказав Птах, - кожен заспіває,
Коли бажання сильне в серці має,
Але чи будеш вдячний ти потому,
Коли вернешся з лісу знов додому?
Пес здивувався: - Як навчиш співати,
Тебе, як майстра, буду прославляти!
Птах хитро сивим дзьобом похитав
Та свій урок майстерності почав.
Проходить літо, ось уже й зима,
Весна іде – і – диво-дивина!
Пес, наче птах весінній, вже співає,
От тільки що по небу не літає!
Птах йому мовив: - Що ж, вченню кінець!
Тепер ти вокаліст, тепер співець!
Іди до дому, я ж маю летіти,
Свою сім’ю з теплих країв зустріти!
А що було потому? Й не сказати!
Пес серед інших псів почав співати,
Та гавкати не зміг вже, як рідня, -
Його й прогнали з рідного села.
Він до птахів: – Я ж як і ви співаю,
Прийміть мене в свою співочу зграю!
Але птахи від нього відлетіли –
Ти - Пес, хіба ти маєш наші крила?
Отак буває, коли щось шукаєш,
То інше щось в дорозі ти втрачаєш,
Але чи варто щось на щось міняти?
То тільки вам і тільки вам рішати.
Нові знання ведуть до змін в житті –
Хто не боїться їх – тоді – біжи!!!!
«»»
Байка. Міцнина
Павук Бджолу з полону відпускає
І павутиння – плід своїх нічних робіт, він навіть розриває,
Аби ця полонянка швидше полетіла
Та самого ловця бодай не зачіпила.
Отрута бджіл – загроза шлункам павуків,
Те павуки з дитинства свого знають,
Їх павутиння – для тихеньких мошкарів,
Що захиститись як не вміють і не знають.
Ото ж, хто хоче сміло скрізь літати
І на ловців цих хижих не зважати,
Той має мати захисну міцнину,
Отрути тої ж, що у павука, краплину.
Та ж сила може врятувать, а може – загубити,
Що павукам вередувать? На інших їм нема чого грішити.
Ягня мале і те копитця, ріжки має,
Себе воно, як може, захищає.
«»»
Загальна мораль
Зимою муха не дзижчить,
Ведмідь у лігві тихо спить,
Зимою…
Оса причаїлась в дуплі,
І не застрягну я в багні
Ногою…
І ось виходжу – все дарма –
Мороз, неначе та оса,
І гілка пала, лід тріщить,
Ведмідь чогось собі не спить,
І що робить?
Сміятися і жить…
2026р.