24.09.2011 20:59

-

392

10 | 11

 © Тарас Іванів († 2012)

Марність сподівань

Притихли птахи на довкруж, 

Зрива головоньку вітрисько. 

Скимлить і вертиться, як вуж, 

Під ним берізонька… Дівчисько. 

Лахміття порваних небес 

Зі злістю сонце проковтнули. 

По дню стемнілім нарід щез, 

Години старцями поснули. 

Гадюки виповзком з світів 

На грудях гнізда завивають. 

Болить, і болем вже щось сплів 

Керманич думок – обливають 

Серденько змучене слізьми, 

Що так стина розчарування. 

Пробилось, билось до стіни.., 

І стихли в марність всі надбання.