Осінь
Отари по небу ідуть в строю маршем,
Кудись їх веде автор синіх світів.
Закліпало око жовтяне, бо старше –
І хто це прикрити його тут посмів?
У цій метушні споважнілим серпанком
Між небом й землею скликає живе
У клин вересневий ввірватися ранком… -
Курличуть лелеки, що зимонька йде.
По кінчику топче хвостатому літу,
А те, перелякане, кігтями рве
Небесну тривимірну діжку просвіту,
Коли сонце митями в діл загляне.
Забавка? Концерт, чи вистава природи?
Гармидер біснуючий тре кольори –
Зелене – у жовте, а те - в брудні води.
У цім протиставленні шляємся ми.
