Вишня
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Непевно так, неначе винувато,
Ковтаючи лиш залишки тепла,
Коли аж осінь підійшла картата,
У вересні вже вишня зацвіла.
Це ж навесні біда її спіткала
Як травень ще святково майорів,
Коли вона вбиралась, оживала,
Мороз підступний віти їй побив.
Вона все літо німо протужила
Страшна і чорна серед буйства трав.
Зібралась з силами, й рідесенько пустила
Той білий цвіт як символ своїх прав.
Чи докір то, а чи пересторога,
Чи просто гордість і бажання жить.
Стоїть самотня вишня край дороги,
І хто б не йшов, той спиниться на мить.
І осінь так здивовано дивилась
У вицвівшій, замореній красі
Як квіточки тендітні ті тулились
До вишеньки засушених листків.
8.09.2008
