В закапелках моєї свідомості...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
В закапелках моєї свідомості
Так багато зібралось сміттЯ –
Я благаю тебе, будь-ласка, –
Не витягуй його з небуття.
У житті не бува випадковості,
Всі заховані в шафу скелети.
Не чіпай їх, забудь, не згадуй,–
Я своє накладаю вето.
І коли крізь краєчок совісті
Мені в сон заповзають привиди,
Визирають скелети з шафи,
Та не можна натиснуть «Видалить».
3.09.2010