Осінь вечірня…
Майже не чути гілочки хрускоту,
Квапиться в нірку їжак.
Перед смерканням тиші акустика
Не відпускає ніяк.
У ластовинні листя покручене,
Шле манускрипти землі.
Вітер злітає старими поруччями
І засинає в імлі.
Сходи зникають в кленовому мотлосі
І розумію тоді:
Осінь вечірня пахне самотністю –
Хочеться в затишний дім.
2011