Віршики у кошику
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Гарні віршики знайду!
Про опенька, зеленушку…
Про смачну з грибами юшку!
ПІДОСИЧНИК
Вдяглися чепурні грибки
У помаранчеві шапки.
Їх ПІДОСИЧНИКАМИ звуть,
Бо під осиками ростуть.
БАБКА
Хоч крилець я не маю,
У небі не літаю,
Та є у мене шапка
Й товста нога м‘ясиста.
Не бійтесь мене їсти,
Я гриб на ймення БАБКА.
СИРОЇЖКИ
Крихкі шапкИ, біленькі ніжки –
Це кольорові СИРОЇЖКИ.
А чом же звуться дивно так?
Бо їх сирими їсть слимак.
МАСЛЮК
Ми – хлоп‘ята-МАСЛЮКИ,
В нас руді липкі шапки.
Хто знаходить нас між сосон,
Йдемо в кошик залюбки.
ГОВОРУШКА
Під листям купкою – подружки,
Рудоголові ГОВОРУШКИ.
Бурчить до рижика синяк:
Не наговоряться ніяк…
РЯДОВКА
До РЯДОВКИ Говорушка
Прийшла гостювати.
–Як же, – журиться, – сестрице, будем зимувати?
– Не потрапимо в корзину, то зима подбає,
Під сніг, ніби під перину
В стужу заховає.
ГРУЗДІ
Познайомтесь – це ГРУЗДІ,
Ніжки куці та тверді.
Шапки – лійки немаленькі,
Чорні, жовті та біленькі.
ПЕЧЕРИЦЯ
В полі, в лісі, в магазині,
В білій чи рудій шапчині –
У пошані ПЕЧЕРИЦЯ,
Бо на всі смаки годиться.
БОРОВИК
Важлива в лісі в мене роль:
Я – БІЛИЙ ГРИБ, грибний король.
В бору зростати здавна звик,
Тому ще звуся – БОРОВИК.
ПІДВИШНІ
Цього літа дощики часто йшли,
Під вишнями ПІДВИШНІ наросли.
Обдивлюсь під вишнями все як слід,
Знайду собі ПІДВИШНІВ на обід.
ЛИСИЧКА
Я ЛИСИЧКА, я сестричка
Не сиджу без діла,
Наймодніший капелюшок
Я сьогодні вділа.
Чепурна я в капелюшку
Та вродлива личком.
Подарую капелюшки
Ще й своїм сестричкам.
ДОЩОВИК
Молоденький ДОЩОВИК
Під дощем гуляти звик.
Купив собі на святки
Парасольку й чобітки
ЗЕЛЕНУШКА
У сосновому ліску
Поховалися в піску –
Видно тільки капелюшки.
Хоч вони й непоказні,
Але дуже вже смачні
Твердолобі ЗЕЛЕНУШКИ.
РИЖИКИ
Для соління – кращі в світі,
Ще й (між нами) грошовиті,
РИЖИКАМИ звати.
З лісу йдуть вони, щоб гроші
Й капелюшки прехороші
В БАНКАХ заховати.
ПОЛЬСЬКИЙ ГРИБ
Про нього здавна кажуть так:
– Не українець він, поляк.
Та балачкам назло він нині
В лісах прижився в Україні.
ОПЕНЬОК
У нашого ОПЕНЬКА
Невеличка сімейка:
Під пеньками потроху,
Ще десяток – з-під моху,
П‘ять – з широкими шапками,
Сім – сховались під листками
Та маленьких штук із двісті.
В кошик можуть і не влізти.
ГЛИВА
Моя бабуня змолоду
Ще дикою була,
Твердіючи від холоду,
На дереві росла.
А я тепер щаслива,
Бо зовсім „свійська” ГЛИВА.
ЗОНТИК
Росте у лісі й серед поля,
Він ЗОНТИК, а не парасоля.
Високий, пишний – видно всюди.
Чому ж його, смачного, люди
Минають ввечері та зранку?!
Бо дуже схожий на поганку.
МУХОМОР
Я – МУХОМОР, я показний!
А ще … з картоплею смачний!
Неправду, діти, він говорить,
Він тут у лісі мухи морить.
ПОГАНКА
А це – ПОГАНКА блідолиця
Ще й препогана, як годиться.
Вона вам, дітки, не подружка,
Бо препогана з неї юшка.
