НЕБЕСНЕ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Хмарка вітром милувалась
І сльозами заливалась:
– Ох і красень! Все гуляє,
Віє й душу звеселяє.
Він, як пісенька крилата!
Я ж плаксива… Ще й кудлата…
Вітер чув той плач невтішний,
Прилетів ласкавий, ніжний:
Хмарко рідна, дорогенька!
Ти ажурна і легенька.
Лиш тобі на крилах ласки
Я несу від сонця стразки.
В небесах твій сум розвію,
Приголублю і зігрію…
У мереживо ранкове
Вдіну диво веселкове.
В небі ясному і в зливі
Разом будемо щасливі.
Хмарка вже не сумувала:
Все білішою ставала,
Мліла в вітровій відвазі,
З ним зливалася в екстазі,
Від кохання трепетала…
Й потихесеньку… розтала.
