В’йо – арбайтен
Де сіяти, збирати? – Два світи.
Емблеми різні, та одна ідея –
Ти раб у них, бо в них же мусиш йти,
Добряче вникнувши в мізерну роль плебея.
Монстрали чешуть по сегменті язиком,
Ніби й приємно, та одна розруха…
Та це лиш очі – змиють кляті кип’ятком,
Щоби все бачили ми тільки через вуха.
І в’йо – арбайтен, гарі-гарі, чудаки,
Які закони? – маєш зелень – все для тебе.
Країну виставили раком – йди, бери…
Вкуси шматок від її серця і для себе.