07.10.2011 13:37

-

815

8 | 8

 © Тарас Іванів († 2012)

Порятунок

У слічне надвечір’я опуститись, 

Замовити по келиху вина. 

Між мурів кістки дряхлі розстелити 

Й забутися в здобутках його сна. 

Ще лихоманить Юда думками чужинців, 

А своє гладить тихим, світлим забуттям. 

Як котика – по ніжній, чорній спинці, 

- шпальта газет, усі прострілені ім’ям. 

Ця слава раптом обвалилась на рамена, 

Вогняні пушки – апельсинові казки. 

Миттєво згублені знайомих кіл знамена, 

Ти полетів… Проснувся … - спалені стежки. 

Пусті й двоякі, як причепа думка, 

Що так мозолить і карає за гріхи… 

Ще кілька крапель найміцніших порятунку, 

І по домівках, бо куди ще нам іти.