13.08.2009 00:00
-
741
    
  1 | 1  
 © Оксана Білова

Проста мелодія

Один лиш крок розділяє нас від знання 

Туманом стелиться дорога дива 

Така проста мелодія твого життя 

А ти блукаєш в пошуках чорнила 


Одне п’ятно зникатиме в журбі щодня 

Описуючи те що наболіло 

Та відкриваючи в собі чужі серця 

Ти бачитимеш що в очах горіло 


Одне перо одна любов не відплила 

Залишила чомусь не слід у небі 

А проліски у серці ніжно берегла 

І тихо шепотіла про лілеї 


Почуй той шепіт і до неї доторкнись 

Усі питання зникнуть в нас без сліду 

Я так хотіла хочу вірю що колись 

У силі знайдеться початок діла 


Знайду в собі утрачену п’янку сльозу 

Забуду тих, кого не забуваю 

Прийму в обійми вітер й сонце на ходу 

Щоб пам’ятати як тебе кохаю 


Ти відданий мені я віддана тобі 

Це поки-що слова та душі знають 

Що прийде час і ми відчуємо в собі 

Що крок один і всі його чекають 



14. 06. 06.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.09.2009 17:27  © ... 

Мені також ця пісня подобається. ))

 31.08.2009 15:52  Микола Щасливий 

Чомусь назва вірша навіяла пісню Наталії Могилевської "Відірватись від землі".
... дуже подобається ця пісня чомусь:)

 31.08.2009 01:59   

подобається)

 14.08.2009 23:18  © ... 

Спочатку хочеться забути тих, хто образив, а потім проходить час і розумієш, що все було не просто так. ))) І якщо не було б тих ситуацій, то і не було б справжньої мене, теперішньої.
Тому погоджуюсь, забувати не треба, до того ж і не вдасться!!! )))

 14.08.2009 18:36  Ілюзія 

Забувати тих кого не забуваєш думаю не варто, а вірш красивий...