Пропасниця серденько стереже,
Світи порозчинялись на обіч.
Ступає вічність… Ні, холодна ніч
Спустила тиші небо гробове.
Крокуєш в тінь, чи у перед,
А розпач міривом жартує.
І вже не вершниця – холуєм
Стогна свідомість свій куплет.
Живець під мурами замлів
І нурця відстань не здолав,
А так тремтів, поки не став.
До свого ввіки не дозрів..,
Чи не туди шляхи проклав.
:))))) Приємний вірш.