Для Олі
з рубрики / циклу «портальне»
Своє дитинство ще прибережи.
Притримай, не прогонь його із хати.
Дозволь йому ти пустощі малі,
Не заважай сміятися і грати.
Кохання – буде. Буде ще і сум.
І знайдеться завжди про що писати.
А зараз не дозволь засиллю дум
Над жартами твоїми панувати!
Бо дуже сумно, ти повір МЕНІ,
Зустрівшись в школі літ через п’ятнадцять,
Відчути раптом, що лише тобі,
Одній ТОБІ ЇМ нічого сказати…
Ще з музою посваришся не раз:
Хай носа у життя твоє не пхає.
Копитом б’є осідланий Пегас, –
Хай, норовливий, місце своє знає!
Живи щасливо і життю радій,
Усі невдачі вітер хай розвіє!
Дивись крізь призму трепетних надій, –
Твій світ такий, як ти його намрієш!!!
9.10.2011