Осіння хандра
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Вітер дикий знов несеться
То нагору, то згори.
Муза вже об вікна б’ється
Од осінньої хандри.
Кажуть, жовтий – колір дива,
Колір щастя і удач.
Осінь ця така щаслива,
Що хоч зараз стій та плач!
І перо знов пише з лінню
Від осінньої хандри.
Депресивне павутиння
Посплітали павуки.
В кожного – свій спосіб влучний,
А у мене – цілий день
Вся фантазія беззвучна
На хандру йде без пісень.
Може, розпустити коси,
Запалить очей вогні?
(Приказка ту про «матросів»
Явно не додасть хандри)
Я полину в чисте небо,
Музу візьму – і у синь.
Як хандрю чомусь без тебе,
Буде нова далечінь.
Я зів’юсь на крилах ночі
У стрічки добра і сну.
І зелені ніжні очі
Відкопають десь весну.
Засміюся – і між хмари
З диво-музою разом!
Не схотів моєї пари –
Сам сиди там за вікном!
Не схотів очей зелених?!
Думав, що любов – це гра?!
Тепер буде замість мене
Осінь і її хандра!
