14.10.2011 12:06

-

350

14 | 14

 © Тарас Іванів († 2012)

Шукаємо, знайшовши – упадем, 

Листком в грозі ми падаєм додолу. 

Під ноги стелимся – ми серденько порвем, 

Щоб лиш наситившись, відчути млосну втому. 

Проходять тижні, місяць – два, роки –  

Приходить день, де тихо щезне завтра. 

У нім все рівно вже, чи палко разом йти, 

Чи шкандибати у роздовбнях хламу авта. 

Вся моногамність – стіл в’язничного двора, 

Та саме так ми лише в змозі доказати, 

Що є кохання, а чи звичка – лік добра 

Ми відкладаємо в свідомий кутик хати.