14.10.2011 12:06
-
354
    
  14 | 14  
 © Тарас Іванів († 2012)

Шукаємо, знайшовши – упадем, 

Листком в грозі ми падаєм додолу. 

Під ноги стелимся – ми серденько порвем, 

Щоб лиш наситившись, відчути млосну втому. 


Проходять тижні, місяць – два, роки –  

Приходить день, де тихо щезне завтра. 

У нім все рівно вже, чи палко разом йти, 

Чи шкандибати у роздовбнях хламу авта. 


Вся моногамність – стіл в’язничного двора, 

Та саме так ми лише в змозі доказати, 

Що є кохання, а чи звичка – лік добра 

Ми відкладаємо в свідомий кутик хати. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.07.2012 15:13  Оля Стасюк 

 16.10.2011 16:50  Оля Стасюк 

До цього твору підходить уривок "Лакрімоза" з Реквієму Моцарта.

 14.10.2011 19:53  Оля Стасюк 

;(((((((((((((((((

 14.10.2011 18:37  Каранда Галина => Тетяна Чорновіл 

та смислу то ні в чому немає! але ж треба чимось заповнити відведений нам час....

 14.10.2011 18:34  Тетяна Чорновіл => © 

Виходить, шукати нема смислу...

 14.10.2011 17:37  Каранда Галина => © 

мені оце сподобалося.


чомусь лелек чи лебедів моногамність не в"язнить...


а наскільки б менше горя було б, якби елементарні заповіді виконувались( і про моногамність теж)...


пане Тарасе! щастя двох залежить від обох! і від Вас теж!

 14.10.2011 12:59  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно!...
 Вся моногамність – стіл в’язничного двора, ?????