14.10.2011 21:11
-
230
    
  2 | 2  
 © Оля Стасюк

Природня непостійність

Природня непостійність

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Осінь сипала цвітом. 

Осипалися весни. 

У барвінкове літо 

Лився квітень воскреслий. 

Дивувалися травню 

Діти, люди і вчені. 

Десь подались у плавні 

Ніжні суми зелені... 

І листопад щемливий 

Поступивсь раптом літу. 

Тільки вітер наш сивий 

Сипав знов і знов цвітом... 

Вже змирилися й люди 

Веснам й літу постійним. 

Тільки вітер повсюди 

Шелестів знову лінню, 

Сипав сонцем холодним, 

І рвав сині волошки... 

Сині неба безводні 

Стали плакать потрошки... 

Повернулася осінь, 

Фарбувала доріжки, 

Тільки в в’янучих росах 

Було літо ще трішки... 

Ось змахнули востаннє  

Весни цвітом рожевим. 

І тяглись квітом раннім 

Й віттям чорні дерева.... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.10.2011 12:14  © ... 

Дякую за коментарі! Думаю, те, що прийшло літо замість листопада  - явно не зубки, а подарунок природи! Вірш зародився, коли помітила, що Вінниці вдруге зацвіли каштани, тому задум був трагічний. Але настрій музи вперто відказувався підпорядковуватись моїм прихотям...

 14.10.2011 21:36  Каранда Галина => Тетяна Чорновіл 

мої старі! а сьогодні я одному чоловіку складала привітання для внучки)

 14.10.2011 21:32  Тарас Іванів 

Природа лише зрідка показує зубки, на відміну від нас!

 14.10.2011 21:30  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно!!!! Господи, народ сьогодні так і сипле віршами, як з мішка!!! Одна я впусту день прожила... ((((

 14.10.2011 21:28  Каранда Галина => © 

та в порівнянні з людьми природа- сама постійність)))