Твій страх
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Ти і страх.., – і закапелками дорога
Кидає, бавиться – підносить полотно…
Знов обривається, і доленька – небога
З усім натхненням й смачно, леле – у багно!
Чого, марудний, точиш думки в сиру землю,
Якщо боятись, то злетіти – там трястись!
Це того варте – мить, і жив ти не даремно.
Упасти? Так!!! Але, упавши, підвестись!
Дай сили, Господи, ті крила розпістерти,
Дай сили помах той зробити над голів!
Хай пляцок важко із асфальту буде здерти,
Та все ж в останніх митях своїх ти летів!!!
