І. М.
У день цей, що в підвладдя впав потворі,
Ти з першим снігом відійшов.., і там, у морі
Блажен твій слід, як парус, в далях зник…
Та що з душею, як прикрити страшний крик,
Що все не правда, сон, чи марево гнітюче,
Що зараз – ось, ще трохи й скінчиться цей сказ…
У днях по днях, що затуманив вічний час,
Ти знов приходиш, бо любив, як ми, ти нас…