Я мізер, клоп між валунами…
Стрімка ріка на межах тями
Все норовить, пліткарка – тягне,
У свій потік гріховних прагнень.
У гості я, й вона до мене
Усе течем, та в різні вени
Впливаєм – я, сам по собі,
І вир життя – десь там, в юрбі.
І так, звиваючись, мов звук,
Порізно, в грані каменюк,
Стираєм, хто обличчя смак,
А хто все тіло, бо мудак!