Осінні настрої
Розхитав п’яні тіні
Повіл ніжних вітрів.
Десь із літньої ліні
Їх чийсь спомин привів.
Поміж наги присіли
В лабіринтах гілля.
Розстеляти настили
Доля їх привела.
Лиш здивовані очі
Їм говорять, що хтось
Обірвав ще по ночі
Листя – плачем звелось.
Ковдра біла, лапата
Тихо знехотя, в жарт
Позривала їх з тата –
Лихий день того варт.
Зелень вляглась рікою,
Ще живим рушником.
Місце цього постою
Білим вкрило піском.
