Найулюбленішому «екскурсійному об’єкту…»
Це є не жарт. Усе це справжня містика
Згубився час, зникають лишні наміри.
І мариш й прагнеш у житті уміти так,
Щоб у душі її були подібні заміри
Це вже не сон, а кадри із реальності.
Це не об’єкт, який ти ліпиш, створюєш.
Ідеш на перекір своїй ментальності
Ні з ким і ні про що не обговорюєш
З туману почуттів до світла посмішок
Із сірості буття до погляду тепла
Яким важким є той єдиний крок
Коли душа, що існувала – ожила
