24.10.2011 19:16
-
332
    
  10 | 10  
 © Тарас Іванів († 2012)

У хор з вітрами приєднався ліс, 

Якимсь загрозливим упав цей рівний шелест. 

І раптом виступ розпочала ніжна міс –  

Берізка біла в тіні дуба…- грізний велет. 


Вона кружляє – молода,струнка принцеса, 

Софіти в кроні б’ють десятком промінців. 

Як балерина – ставить ”па”..,святкова меса 

Звучить з усюд плесканням юних пагінців. 


І тепле свято ніжно душу посріблило, 

Бажання бути, щипне – думку рознесло. 

Життя присутність!!! – Ну хіба ж не Боже диво!!! 

Щось пригорнуло, тихо в спокій завело. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.07.2012 15:06  Оля Стасюк 

 25.10.2011 12:49  Оля Стасюк => © 

Сувора статуя Свободи посміхнулась і стала дещо схожою на статую Марії біля Замкової гори....

 24.10.2011 21:05  Каранда Галина => © 

дуже рада вашому настрою!

 24.10.2011 19:58  Оля Стасюк => © 

Всегда  -цілих три рази(більше не пам"ятаю)

 24.10.2011 19:56  © ... 

Пусть всегда будет солнце!!!

 24.10.2011 19:44  Оля Стасюк 

Я ж кажу - чисто в шоці.

 24.10.2011 19:43  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно! :))) Навіть у дуб у кінці блискавка не попала...

 24.10.2011 19:34  Оля Стасюк 

Супер! Ніжний, мелодійний і казковий вірш! На небі Львова зійшло сонце!