Я заспокоюсь лиш тоді,
Коли почую чиїсь кроки.
Пройдуться, мов по голові…
Лише над нею…Скільки, доки?
Хто розпорядження дає?
Куди піти, яким віддатись
Богам чужим, бо свій, що є
Лишив без шансу привітатись.
В гріхах своїх, щоб їх відмити
Забув світи, забуто жити!
Забув тебе… Лиш хрустка жаль,
Що тягне хвору магістраль…