25.10.2011 00:43
-
369
    
  1 | 2  
 © Вікторія Ковальчук

Відпусти

Відпусти ти мою душу... відпусти, 

Я не можу по невизначеності йти. 

Моє серце за п’ять хвилин заполонив, 

А сам його ніколи не любив. 


Я не забуду нашу першу зустріч, 

Після якої мені не спалося всю ніч. 

Я думала про тебе і надіялась, 

Що ми не один раз іще зустрінемось. 


Я пам’ятаю кожну нашу зустріч, 

Наші розмови майже всю ніч. 

Я пам’ятаю наші поцілунки, 

Такі ніжні, щирі – вищого ґатунку. 


Не знаю я чи будем ще колись разом, 

Бо зараз ми як ангели з одним крилом. 

Та знай, що ти для мене дуже дорогий, 

Такий милий, щирий але уже не мій. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!