Тарас Іванів
На виголілих кронах тужать гнізда вороння,
Тополі їх несуть поміж вітрами.
Покинуті будинки птаства – мов пройшла війна,
Розкинулись деревними вухами.
Чекайте – дайте шелест моря чути листяний,
Не рвіть його – ви зайди чужих країв.
Та лише вдачу осені теребить повіл злий,
Накрив пору цю вимір злих шахраїв.
30.07.2012 15:05 Оля Стасюк |
25.10.2011 23:14 Каранда Галина => © |
 ))))))))))) |
25.10.2011 18:57 © ... |
Галинко, Боже,як приємно, що Ви це сказали!!! Декілька слів, ніби простих, а як приємно!!! |
25.10.2011 16:11 Каранда Галина => © |
та де ви такі образи берете! наче все ясно й просто, але я зроду б не додумалася так фразу скласти!.. |
25.10.2011 16:04 Оля Стасюк => Тетяна Чорновіл |
 Я люблю! Малі вороненята - найсимпатичніші! |
25.10.2011 14:09 Тетяна Чорновіл => © |
 А я не пам"ятаю, як я прийшла! Амнезія...((((( |
25.10.2011 14:07 © ... |
Ми в цей світ приходим з болем... |
25.10.2011 13:55 Тетяна Чорновіл => Ірина Затинейко-Михалевич |
Це точно! |
25.10.2011 13:54 Ірина Затинейко-Михалевич... => Оля Стасюк |
 сум також породжує поезію...може навіть частіше і натхненніше, аніж стан радості... |
25.10.2011 13:49 Тетяна Чорновіл |
Ніхто бідне вороння не любить.... |
25.10.2011 13:39 © ... |
Є потреба свіжих вражень, бо старе забулося!!!))) |
25.10.2011 13:14 Оля Стасюк |
А це що таке? Ну чому після чогось веселого Вас завжди тягне на сумне... Самі ж писали, що багато подорожували... Отже, тем багато. |
