Вони нас різали, точили –
Як стерво – з вуха пили кров…
Вони дідів – батьків ложили
Під п’ят кірзу, під леза шов…
Щоб ти тепер лиш їх піснями
Вкладав дитяток в перші сни,
Щоби над різними містами
Лунали мати Колими.
Народе мій, не схаменешся,
Не змиєш мовою свій гріх,
То пилом, брудом обернешся
У землях рідних… Їм на втіх!