26.10.2011 20:07
-
397
    
  14 | 14  
 © Тарас Іванів († 2012)

Стропатий вечір, зголодалий, тіні 

ковтне ображено, туманом все зап’є, 

і між притишеною музикою ліні 

у сон себе і різну нечисть покладе. 

Шукають вулички, до чого б їм притнутись, 

з воріт стирчить у чімсь забрьоханий кошак. 

Проскніла мжичка не дасть пісні розігнутись, 

це ніч самотніх впала – то є вірний знак. 

Кошлаті брови налилися у ялинок, 

з під лоба дивляться, дощ сріблиться з повік. 

Спаде і цей у небуття смурний відтинок, 

бо й він потрібен, бо думки жалю розсік. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.07.2012 15:04  Оля Стасюк 

 26.10.2011 22:49  Тетяна Чорновіл => Каранда Галина 

А іноді так похвалить, що сидиш і думаєш: - А за що це мене так вилаяли! :))))))))))))))))))

 26.10.2011 22:45  Каранда Галина => Тетяна Чорновіл 

а він дійсно заднім числом не хвалить ...(((((

 26.10.2011 22:40  Тетяна Чорновіл => Каранда Галина 

Та який смисл! Він тоді вже не похвалить! :))))))))))))))

 26.10.2011 22:19  Каранда Галина => Тетяна Чорновіл 

можна що 24 години ставити!))))

 26.10.2011 21:29  Тетяна Чорновіл => © 

Я приймаю компліменти авансом! :))))))))))))

 26.10.2011 21:25  © ... 

Ох і наслухались Ви б тоді компліментів!!!:-)

 26.10.2011 21:22  Тетяна Чорновіл => © 

Якби можна було, поставила б дві п"ятірки!