Магія квітів
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
Прийшла у світ жінка магічна,
Не жити, в нужді животіти,
До квітів любов її вічна
Навчила над світом злетіти!
Сміялися злидні обдерті
І голоду гризла навала,
Бувало, від наглої смерті
Лиш квітів краса рятувала.
За казки межею лишала
Печалі, незгоди, турботи,
До квітів своїх поспішала,
Натомлена після роботи.
Із трав вперто фарби варила,
Для пензлів в‘язала щетину,
Заквітчане диво творила
В любові, як рідну дитину.
І квіти в любові ясніли,
Плелися в небачену казку,
То сном з полотна паленіли,
То сипали сонячну ласку…
Півоній букети з росою,
Печальні жоржини і рожі
Своєю тремкою красою
Були на художницю схожі.
Коли ж у буденних рутинах
Свій зморений вік загубила,
Схилились в журбі на картинах,
І квіти, що їх так любила.
Пройшла див заквітчана низка,
Літа в забуття закликають.
А квіти її – зовсім близько,
А квіти… на диво чекають!
