31.10.2011 11:46

-

533

11 | 11

 © Тарас Іванів († 2012)

У незбагненнім розвитку оцім 

Чиясь всевладна проглядається рука.., 

Чи голова, яка будує дім, 

Щоб став він нам, як мачуха лиха. 

У цій біді, чи, радше, у пригоді 

Зжаліла нами править глухота. 

І ніби в спільнім є, чи це ілюзія, народі, 

Якось приглушено язик наш белькота. 

Землиці капнув нам Господь, чого ще треба? 

Ставай працюй, сховай озління… Де це, де? 

Напевно шлях іде із Києва до неба, 

Бо решту краю скоро чорт візьме!