Тихий голос з надвідти,
Мов теплом сполоснув.
Чи уяву прокинув?..
Може яв, що він був?..
Сірій горлиці ніжній
Переляку надпив
Хвилі течію темну -
На плече посадив.
Нерозумна дитина –
Вся тремтить, погляда
В тихий плин цього дива,
Що їй доля дала.
Похилила голівку,
Раптом з сну ожила.
Струну казки напнула!!!
Що співала? – Хто зна?
