Тарас Іванів
Душу скропить біль і голе лезо,
Ваш крик іржавий вхопить вороння.
Вас, сук, зубами розірвуть… Крилата тезо
Спімни в історії настання цього дня!
Горять стежки, прикотять пломінь вози,
В підколінь вигорять упевнені ступні.
І вас уперше, чи востаннє – ваші пози –
Змалють вилами покон ваш в цій війні…
Над вудкою заснув щасливий старець
Від втоми – внукам правду злив за ті часи,
Як вимив Раду від змій кубла – змієборець…
Не дай Бог ще раз те прожити – упаси!
02.11.2012 16:05 Тетяна Чорновіл => © |
 Сумно.... |
02.11.2011 21:03 Оля Стасюк |
 А вони мовчать... |
02.11.2011 18:46 Тетяна Чорновіл => Оля Стасюк |
Вибачте, що влізла в вашу приємну бесіду!!! Надзвичайно сподобалась картина творчості Тараса!!!! Аж не витримала! Тарасе, зайдіть-но почитайте! Дуже-дуже гарно! |
02.11.2011 18:42 Оля Стасюк |
Сумно... Давно хотіла зібрати докупи усі мої миттєві баченя порталу. Тепер знаю, що це не так, але усе ж: Ви - певне, львівський художник. Тільки картини якісь сумні, сірі, але надихають на роздуми, сповнені мудрості... Незамінними в цих сірих пейзажах Львова з левами є чорне вороння. Інколи в т картини пробивається якась рожевість на сірому небі - наче все запалюється мрією, і поціновувачі Ваших картин відчувають невмирущу надію.... Тепер розумію, що все це існує, але картини словесні... |
02.11.2011 13:16 Тетяна Чорновіл => © |
Читаючи публікацію, маю моду всі звертання приміряти на себе!!! Ох! Аж потемніло в очах!!! Уявила, що мене, ... рвуть зубами!!!! |