Туман
Туманний міст... Туманний Смотрич.
І я з туманом йду пліч-о-пліч.
Мене він ніжно огортає
І відпускати не бажає...
Він не бажає відпустити,
Але мене не зупинити.
Хоча ступаю я покірно,
Та все одно я надто вільна.
Надто різкими стали рухи,
Надто різкі слова від муки,
Яка терзає мою душу,
Та все це винести я мушу.
Якби ж печаль десь загубити –
У цім тумані потопити.
Та він її не забирає –
Назад у серденько вертає.
В калюжах десь – відбитки світла.
Я йду вперед... Погано видно.
Стемніло небо... Вечоріє.
Туман біліє і біліє.
м. Кам’янець-Подільський, 5.02.2009
