Скільки б не вились суперечки – світ хороший,
А не профура, що збудована для грошей,
Знаходиш долю – мить, голосить голосна
Твоя голодна вже недоля надійшла.
Худа сутана, тісний чорний коридор,
Ні, ти не ксьондз, стиснув в нестяму сивий мор.
Серце не дзвонить, серце ледве стугонить,
А вчора сперечався – горе спить.
Духами пахнеш ще, і думка – все це мить,
Ця крихта мізерна пройде – переболить.
Та дні між місяці звернулися в роки,
Небесні води сльозами розмили всі стежки.
