Холодна спека
Доманіцькому С. О.
Торкаючись розпечених перил,
Спиняюсь на мосту. Настане скоро вечір.
Пригадую той день, коли зустрілись ми –
Ти ніжно обіймав мене за плечі.
І танув на устах молочний шоколад,
Цілунок ти зривав палкий, жаданий.
Тепер іду одна... Щось кроки невпопад,
Сумую за тобою я, коханий.
Таких ласкавих слів, які промовиш ти,
Мені не прошепоче теплий вітер,
І промінь із небес у ці спекотні дні
Не зміг мене по-справжньому зігріти.
м. Кам’янець-Подільський, 7.07.2009
