В ТЕНЕТАХ ЛИСТОПАДУ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Знову про осінь...
О! Юний пустотливий листопаде!
Чом ти розхристав на деревах льолі?
Гілками прикриваючи принади,
Стоять на вітрі соромливо-голі.
– Що далі? Що?.. – тремтячим листям мріють
В передчуття солодкого примарах.
Не каже звабник, хоч давно біліють
Зими привіти на свинцевих хмарах.
У листопад залюблена казково,
Душа тремтить, розхристана на вітрі,
Бо втрапила бездумно, випадково
В палкі тенета золотаво-хитрі.
Минає час… Та вирватись несила,
Все манить вирій пристрасний, звабливий.
Тобою я ще не переболіла,
Мій листопаде, юний пустотливий.
на жаль..чомусь немає аплодуючого смайлика!) я б поставила)
