Біжать дороги в розстороння,
Пустеля – шурхіт голих п’ят.
Церков бархани – дзвін спросоння
Під рясу стягує ягнят.
Сосни, сосни дрімуча Лавро
На вистраждаленій землі
З народу, що упав під тавро,
Крови відерце до болі.
Вогнища духу догоріли,
Посліпли очі від золи.
Прадід – прадідові могили
Від сорому зійшли доли.
В доріжки рвань пірвались ноги,
Все тіло трісло на вітри:
Один в орла килим підлоги
Встелився – другий в храм жури.
Досатаніли грою боги,
Упало ниць розкішшя слів.
У чорний паділ впхались роги,
І в цій подобі Кий застив.
