Із занять, направду, лише писанина
Тут нашкодить менше, ніж нічого не робити.
Все упало в після… Вік кричущий – жити
Тінь на крону пам’яті – пройдешньому данина.
Місто, у якім гулялося, втонуло німим духом.
Вітер слів, як дим пустий, витає чорним пухом
Поміж люду, чи стовпів – поміж мур згубився…
Голос голосом до вух так і не пробився…