Як зберегти у собі трохи ще терпцю?
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Як зберегти у собі трохи ще терпцю?
Лиш трохи треба, трохи почекати.
Хай по лицю, порусленім, блукати
Ріки ще будуть,
Будуть думками у сльозах витікати.
Палає ліс досвідчень – гомін голосів.
Не день, не два – пожив, сходив діброви.
Ішов, бо вмів, бо там Господньої покрови
Шукав роки,
А та була на відстані, на відстані руки.
Зозуля схрипла, або все! – усього досить!
Земля і Світ з’єднались в боротьбі.
Голосить, хтось голосить, плаваючи в дні
Розкошів мотлоху…
Як сумно їм, ой сумно – ноги ж бо в багні.
