Коли вже точно знаєш – прийшов час
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Коли вже точно знаєш – прийшов час,
Невідворотність дій посмикує повіку -
Пускають руки стремена,
У двері стук (він вже луна),
Чомусь вштовхнув героя у каліку.
Ти від душі стнув дека два від віку.
Чого розхвилювала так тебе
Нова пригода необ’їзджена і дика.
На антикварний стіл лягла –
Коли наївся – надпила
Шампанський пух з бокалу тіла…
Над тобою й сном твоїм владика.
