Душа моя, наївна легкокрила
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Душа моя, наївна легкокрила,
Чого тобі, моя недоле, треба?
Чого чекаєш від пустого неба?
Яких світів бажала й не відкрила?
Цей світ простий! У ньому все реально!
В тобі ж – звабливі марева засіли.
Терпіти трепет твій нема вже сили,
Не рвися з серця боляче, безжально…
Для чого сном казковим знов дурила?
З ілюзій – тільки втрати наростають.
То й що, що твої крила ще літають?!!
Облиш чогось чекати, легкокрила…