Найгірше – це заплутатись в собі,
Коли ти сам не знаєш, що бажаєш.
Від цього гіршає тобі,
І що робить, ти теж не знаєш.
Коли буденність наступа на п’яти,
Приносить смуток й темноту.
Від цього не поможуть навіть клятви,
Душа кричить неначе в пустоту.
Ти посміхаєшся із гіркотою,
До начебто щасливих всіх людей.
Ніколи не відчуєш чужого болю,
А лиш побачиш тисячі сумних очей.
Важко щасливим бути в самоті,
Коли ніхто любові не дарує.
Немає в кого поридати на плечі,
Бо кожен один одного купує.
Сумні обличчя і сумні серця,
Ніхто вже не радіє небесній блакиті.
Ти посміхнись і просто так люби життя,
Не дай свої надії ні за що розбити.
