Тарас Іванів
Розпачі крик ніч розірвав -
З курної хати лине,
Як Катерини Січ порвав
Пекельний дух скотини.
У гніві стомлена земля
Без щипти розуміння
В Сибіру душі обніма –
Тяжке зі дна каміння.
По соловецьких островах,
Як знавісніле птаство,
Брати чманіли в таборах –
Виболювали рабство…
Павиче око над Дніпром,
У гіллі винограду –
Душі козацькі над ровом
Русизмового саду.
Вишняк гілляччя опустив
Під сніг, під північ дику.
Як ти, Богдане, пропустив
До нас московську пику?
28.07.2012 16:26 Оля Стасюк |
28.11.2011 22:13 Тетяна Чорновіл => © |
 Як це? Для чого? Ото дебошири!!!! Мабуть, понапивалися! Може й мене де бачили в місті! Та не звернули уваги! Я могла в цей час з каляскою дитячою ходити, бо з 80 по 87 була в декретній відпустці до-о-овгій! :))))))))))))) |
28.11.2011 22:10 © ... |
Та був я у Вашому місті...З 83 по91 катався.Саме у Черкасах ми з готелю диван по кавалках винесли))))) |
28.11.2011 22:06 Тетяна Чорновіл => © |
По телевізору ще й не таке можна показати! Штук дві старовинні будівлі, а то все - совдепівські. Тихе містечко на березі Дніпра. Мабуть "Расаву" бачили? |
28.11.2011 22:03 © ... |
Не знаю, чому, але для мене Черкаси... а, може лише готель на березі Дніпра - здалися казковими!!! Як для України!) |
28.11.2011 21:53 Тетяна Чорновіл => © |
Ох!!!!!!!!! Тарасе!!!!!!!!!!!!!!! На всі мої мозолі - та кованим чоботом!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! |