Калинонька з дужим вітром
В танці закружляла,
Намистини низом, долом -
Терном розкидала.
Послизнувся пухкий повіл,
Розірвав в шпагаті
Свої ніженьки прозорі -
В’ється, мов у ваті.
Розсердилась калинонька :
Ну ти й неміч, діду,
Не приходь до мене більше,
В танець я не піду.
Шпичаками між тернини
Перетяги плачуть –
Старця сиві волосини
Скаржаться на вдачу.