Осінній прованс
Від Вересня сукню з багряним жабо
На с́обі кружляєш у танці...
Дозволь королем бути балу твого
В казковім Жовтневім палаці.
Нехай мідь оркестру нам грає свій вальс;
Ми легші за шовк павутини.
Такий неймовірно-осінній прованс;
В парфумах твоїх лейтмотиви
Так трепетно-ніжно лоскочуть мій глузд
І всі наші "па" надчуттєві.
Листом полум"яним торкаєшся вуст...
Яка ж бо ти, Осінь, - миттєва.
