Зорянка Щоб відлітати
Десь в зграї ліхтарів губилась тінь.
Злий вітер розносив лехкий і ніжний подих.
Ховалась в темряві, пливла у далечінь -
Останній на цей день одвічний подвиг.
Чомусь у думку кравсь нестерпний біль образ,
Шептав, що мріяти ще досі можна.
Твої слова - оригінал чи перефраз?
Тремтіла й дихала теплом клітина кожна...
Хтось вже забув, хтось, може, й не згадав.
А я? Я й не старалась забувати.
Колись мені такі слова сказав:
"Птахи до нас летять, щоб потім відлітати!"
2011
04.12.2011 20:13 Тетяна Чорновіл => © |
 Та кажу ж - не зберегла!!! Повтор образу! :)))))))))) Напишу щось інше! |
04.12.2011 20:11 © ... => Тетяна Чорновіл |
??? |
04.12.2011 20:10 © ... => Тарас Іванів |
) |
04.12.2011 20:09 © ... => Каранда Галина |
Подумаю над виправленням.Дякую) |
04.12.2011 20:09 Каранда Галина => Тетяна Чорновіл |
 і чому?(((((((( в нас часто виникають однакові ідеї, - вирішення ж однак різне! |
04.12.2011 20:06 Тетяна Чорновіл => © |
Тільки почала писати вірш про ніч і ліхтарі! :)))))))))))) Закрила файл без збереження! Вітаю, Ви встигли! :))) |
04.12.2011 19:54 Тарас Іванів |
 Досить досконало. Нагадує - родитись, щоб швидше звідси урити,,, |
04.12.2011 19:49 Каранда Галина => © |
сподобалось. легесенке виправлення розміру в другому і останньому рядках зроблять цей вірш взагалі технічно бездоганним. зміст дуже гарний, та й загальне враження теж. |