Храми Божі
з рубрики / циклу «РЕЛІГІЙНЕ»
Все храми мурує…”
Т. Шевченко ”Сон”
Вірим свято! Ні! Не можна!
Знов віримо в Бога!
Чи праведна справді кожна
До храму дорога?
Давно колись були, може,
І храми святії,
Возносили Слово Боже
Бані золотії.
Старцям вічно плазувати
Дзвони колотили,
А багатим – панувати
Бані ввись світили.
Далі вміли й комуністи
З храмами ”дружити”:
Всіх ”слуг божих” в КаГеБісти
Найняли служити.
Вдень молились ті ”служиві”
В дзвони калатали,
А ввечері у архіви
Списочки складали:
Цей дітей прийшов хрестити,
Ті вінчались, може,
Цьому гріхи відпустити
КаГеБе поможе…
Й це минуло! Йдуть знов люди
Бога шанувати.
І взялись ”розкішні” всюди
Храми мурувати.
Храм на храмі мурували
Все вище і вище,
Та чи в храмах тих ми стали
До Господа ближче?
”Слуги божі” знов при дзвонах
У храмах ”балюють”,
Президентів на іконах
За гроші малюють.
Конфесія? Що за штука?
У кого питатись?
Та то є така наука,
Як чужим продатись.
Хресні ходи ”божі слуги”
До кордонів водять
Й пастви темні й недолугі
За віру розводять.
Що ж лишається нам з вами,
Хто прагне до Бога?
Не надіймося на храми,
Мало там святого!
Глянь навколо, он твій ближній!
Підійди, вклонися.
Коли в серці є Всевишній,
Це твій храм – молися!
