Штормить тополю божевілля
Змаячене з грудневих днів.
Гарячі руки вітругану
Доли зривають – зголоднів.
О, всеіснуюча царино
Природних зривів і волань,
Цвинтарним сходиш привітанням
У всеобрушенні страждань.
Палахкотієш в рурах крові,
Струмуєш зойками біди.
Чоло холоне від зображень –
Майбутнє вдерлось вже сюди.
Провалля ночі гострять леза,
У катаклізмах дні летять.
Гуляє люд – трива імпреза,
Чорти шаліють – реготять.